Без стратегії – нікуди (с)

Тимофій Бадіков

Кажуть, що нам конче необхідна стратегія розвитку eHealth в Україні?… Ну, ок! Зараз напишу.
 

Загальні принципи.

Перш за все, виходитиму з того, що ми – скажімо так, небагата країна, ще й до того із не дуже спроможними керівними інституціями, та значним досвідом марнування шансів в усіх сферах, а в цій – так особливо. Тому моя Стратегія буде ну дуже раціональною, щоб мати бодай якийсь шанс на втілення в таких реаліях. А щоб її бодай хтось прочитав – я писатиму дуже коротко і з картинками.
  

“Бережіть енергію!”

 
В контексті eHealth мудрість сера Вінстона можна інтерпретувати так: не потрібно впроваджувати дорогі речі там, де можна обійтися дешевими; не варто робити online те, що може працювати off-line; і так далі. 

Головною суттю зусиль в сфері eHealth, з точки зору Держави та цієї Стратегії, має бути забезпечення Accountability системи охорони здоров’я (що б це слово не значило).

Пріоритетом мають бути визначені ті сфери, в яких держава залишає за собою (або просто не зможе зняти з себе) відповідальність за стан речей та обов‘язки по їх фінансуванню. Я наразі не знаю, що це за сфери, і їх визначення виходить за рамки даної Стратегії. Але як «принцип» – покатить.

В умовах реформування галузі та невизначеності, коли все стрімко міняється, а процеси не впорядковані – найбільш раціональною є орієнтація на збір адекватних даних щодо фактичної діяльності системи охорони здоров’я, підвищення якості, повноти та достовірності таких даних (що передбачає електронну форму збору та зберігання та автоматизовану обробку). До якої б із “моделей ОЗ” нас врешті решт не поверне – ці дані будуть необхідними та можуть бути використані з метою моніторингу та управління якістю медичної допомоги.
Наступний, не менш важливий принцип, хочу сформулювати так:
 

Не складайте всі яйця в одну корзину! 

Не складайте всі яйця в одну корзину!

 
(Трохи детальніше про це писали Нассім Ніколас Талеб («Антикрихкість») та я сам в «ІТ-Децентралізації»: https://www.facebook.com/groups/349924738511445/permalink/540645206106063/

Цілі й задачі.

Мета: Зробити добре всім.

Якщо не всім і не зовсім добре – то бодай комусь, і хоча б трохи краще, ніж воно є зараз.
Відповідно, ціль №1 – визначити сфери та напрямки, де можна зробити щось краще із мінімальними зусиллями та інвестиціями, а решту поки що не чіпати.

Ціль №2 – забезпечувати інтероперабельність

Не дуже конкретно? А що робити, в Концепціях цей розділ, традиційно, саме такий. Закони жанру.
Можу додати ще пару банальностей до цього розділу, та й до попереднього, але чи варто.
З чого почати?

Вже я колись казав, а до мене ще багато хто казав – стратегічно важливим на початку будь-яких процесів реформування є облік і контроль. Це вже навіть МОЗ збагнув. Традиційно всю цю кухню охоплюють поняттям «статистика». Детальніше я писав про це ще десь із рік тому: https://www.facebook.com/groups/349924738511445/permalink/427712784065973/

Облік і контроль

 
В цій сфері у нас вже є базис – як нормативний, так і організаційний, і кадровий, на місцях. Ви будете здивовані, але в Україні вже є купа людей, чиїм функціональним обов’язком є збір та обробка медичної інформації. І це не лікарі із медсестрами, це кадрові бійці digital фронту. Вони сидять в оргметодвідділах і малюють епічну дурню на забаву облстатам та облздоровам, а могли б приносити велику користь державі. Інформатизація є потужним інструментом, щоб покращити якість, повноту та достовірність статистичної інформації, чому є приклади навіть в Україні. Ключове слово – «персоніфікація».

Якщо в цій грі і є опція «швидкого виграшу», то вона десь тут.

– «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики» поширюються на «всіх юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правової форми та фізичних осіб – підприємців, які провадять господарську діяльність з медичної практики» і, серед іншого, містять наступний пункт:

11) вести обліково-звітні статистичні форми у сфері охорони здоров’я відповідно до заявлених спеціальностей та подавати статистичні звіти в установлені строки до органів державної статистики відповідно до статей 13 та 18 Закону України “Про державну статистику”.

Тобто, залишається – визначити електронну форму ведення та подання цих форм трохи краще, ніж це діє зараз відповідно до ганебного наказу МОЗ від 05 липня 2005 року № 330 «Про запровадження ведення електронного варіанту облікових статистичних форм в лікувально-профілактичних закладах».

Можна помалу робити це технічно та організаційно, готуючи підґрунтя, накопичуючи досвід та відпрацьовуючи механізми у вигляді «пілотів». Вже й робиться – фактично ця схема використовується в рамках пілота по DRG (див. хоча б http://wb.moz.gov.ua/struktura-proektu/komponent-2_-tsentralni-komponenty/dsg/materials.html?action=view&id=37). NB! Я не кажу, що в тому конкретно пілоті немає косяків і проблем, – скоріш, навпаки. Я кажу, що це – шлях, який дасть результат швидше і з меншими ризиками та затратами, ніж будь-який інший. В усякому разі, за наведеним посиланням можна скласти приблизну уяву про прагматичний «toolkit» для отримання таких даних в наших умовах – і я вам скажу, він майже не відрізняється від того, що було\є в канцер-реєстрі.

До набору входять:

• Первинна форма-прототип для збору даних, із обов‘язками щодо її заповнення;
• Статистична форма, що обчислюється на основі цього прототипу (хоча б для традицій, наглядності та щоб було чим кошмарити ті ЗОЗи та облздорови, що фальсифікують або плетуться в хвості із впровадженням);
• Електронна структура мінімального набору даних (замінює паперову форму, де тільки можливо);
• Основні набори значень – класифікатори – для основних інформаційних елементів цього набору (нажаль, важливість цього елемента не всім зрозуміла – навіть в зазначеному пілоті по DRG із ключовим класифікатором – процедур та послуг – коїться якийсь абсурдний цирк);
• Нормативка (втім, як старий анархіст, скажу, що стартувати можна і без неї, або з мінімальною);
• Процес збору даних «знизу вгору» із заданою періодичністю (вважаю достатнім 1 раз на рік або, якщо свербить, раз на квартал). Здав електронний набір даних – можеш не здавати стат.форму. Онлайн та АРІ не обов‘язковий, мінімально достатнім буде варіант, коли згори вниз будуть спускати результати обробки, аналітику, коректуру та виписувати люлей за виявлені грубі порушення. АРІ для цього зазвичай не потрібен.
• Команда, яка цим опікується. Насправді, таких команд і людей вже не так мало (див. кадровий потенціал статистичної служби), і їх не так важко сформувати, як для розробки та впровадження надсучасних загальнодержавних EHR-компонент. Хоча, звичайно ж, таким командам необхідне розуміння своєї ролі та місця, та методологічна підтримка на рівні МОЗ або іншої центральної структури.

Що має стати сферою першочергового застосування підходу «Персоніфікація статистики»:

• реєстр госпіталізованих осіб (це просто проситься, бо є всі необхідні інгрідієнти: первинна форма – 066/о; звітна форма – ф.20; іноземні аналоги – Hospital Episode Statistics, Велика Британія; пілот в Україні – DRG, наказ МОЗ від 17.03.2016 р. №150… Ну й очевидна користь для реформи фінансування спеціалізованої допомоги, але не тільки – буде ще кілька супутніх бенефітів);
• галузеві реєстри за нозологіями (канцер-реєстр, реєстри ТБ, ВІЛ/СНІД та деякі інші вже мають напрацювання, первинні форми як варіації Карти диспансерного нагляду (ф.30) та статистичні форми. Очевидна користь та необхідність цих інструментів для контролю високовитратних та соціально значимих класів захворювань). Детальніше було тут: https://www.facebook.com/groups/349924738511445/permalink/552218268282090/ 
• Більшість інших суб’єктів медичної статистистичної звітності (див. хоча б. http://www.moz.gov.ua/ua/portal/org_reports.html – якщо вони опинились в цьому переліку – напевно, воно було варте обліку та контролю з боку Держави);
• Реєстр смертей (дуже важливий елемент, вартий окремої саги);
• Лікарняні листи (вже колись намагалися створити реєстр, і не раз);
• Призначення та використання лікарських засобів та медичних технологій, особливо – високовартісних, та/або за бюджетні кошти (перші ластівки – Реєстр інсулінів, Реєстр перкутантних втручань; десь дуже близько за суттю, але нажаль не за реалізацією – паліативна допомога та\або знеболення («рожеві рецепти»). В порівнянні із попередніми сферами – гірше, що притомна статистика та облік в цих сферах взагалі майже не велися, навіть паперові, і «спадщини СРСР» немає; чому так – див. конспірологію). 

Можливо, до переліку має входити ще щось, про що я забув або не знаю. NB! Сюди не відноситься первинна ланка та MVP eHealth – про це нижче.

Створити систему персоніфікованої реєстрації кожної з вищенаведених речей можливо порівняно реально і швидко (якщо, звичайно, не вестися на популістичні заклики «відмінити статистику» та «писанину»). Якщо в цих сферах залишаються державні зобов‘язання та витрати державних коштів – необхідние управління та планування, а для цього – нікуди не подінешся, «облік та контроль», і відповідні інструменти. Оптимізувати це – так, можна; легалізувати електронне ведення того, що вже електронно ведеться – давно пора; спростити ведення за допомогою ІТ-технологій – двома руками «За»! Але «ліквідувати статистику» як таку – не вийде. Нажаль, це єдиний реальний спосіб отримати дані в національному масштабі. Цей караван рухається зі швидкістю останнього верблюда. «Останній верблюд», в нашому випадку – це Хацапетівський ЗОЗ, здатний виконати ліцензійні умови МОЗ шляхом надання визначеної МОЗ персональної інформації про своїх пацієнтів в обсязі визначеного мінімального набору даних у визначеному МОЗ порядку. Комп‘ютер йому, звичайно ж, необхідний, локальна МІС – сильно допоможе. Більш-менш універсальна МІС, впроваджена в закладі, звичайно ж, зможе формувати вказані набори даних, якщо це буде завчасно прописано у вимогах. Але це вже реально, навіть в наших умовах, і десь за 3 роки можна сподіватися дійсно 100% покриття ЗОЗ і отримання повних наборів даних тими службами, які підуть цим шляхом.  

ЗОЗ на шляху впровадження загальнодержавних ІТ-рішень

 
Що суттєво: Ці напрямки піддаються «децентралізації», і можуть рухатися параллельно один одному та іншим ініціативам, про які йтиметься нижче. Для кожного із них є відповідна структура або служба-«бенефіціар», зацікавлена (або зобов‘язана) в наведенні ладу, і можливість формувати свою команду. Успіх по хоча б одному з напрямків – це зримий результат, піар та позитивний досвід для інших.

Принцип Парето: 80% результату зазвичай дають 20% зусиль

Спонсором цієї рубрики оголошую пана Вілфредо Парето, оскільки 80% результату від інформатизації, який може отримати Держава (МОЗ та кожний із задіяних профільних напрямків), та те, що реально використати в своїй діяльності найближчими роками, лежить саме тут – формування персоніфікованих масивів профільних даних та їх подальша обробка. І я щиро вважаю, що так, як це описано вище – це не більш ніж 20% зусиль в порівнянні із будь-яким іншим шляхом, яким рухатиметься в світле завтра наш «останній верблюд» – умовний Хацапетівський ЗОЗ.

Що можемо з того отримати:

• більш реалістичну статистику, перехід до аналізу масивів даних від аналізу стат.таблиць;
• первинні масиви даних для ключових напрямків, та почати їх впорядковувати, та отримувати із них результат. Це – шмат роботи, звичайно ж, але треба бути реалістами. Будь-які дані будуть брудними, якщо із ними не працювати;
• «keep on moving», що значно краще, ніж ці роки всі ці служби сидітимуть та чекатимуть, що десь кимось створиться чудовий універсальний централіний eHealth інструмент, який вирішить всі іхні проблеми (не кажучи про те, що – ні, не вирішить!);
• безліч можливостей для кросс-валідації, електронного взаємообміну між службами та отримання індикаторів якості медичної допомоги (теж тема, варта окремого лонгріду – здається, багато хто у нас просто не розуміє, як це працює та звідки беруться всі ці чудові цифри та індикатори в публікаціях розвинених країн, Health at a Glance OECD та ін.) Я можу про це ще багато грузити, але…

Ой, обіцяв же ж писати коротко і з картинками…

Мотиваційний тренінг з питань впровадження персоналізованої статистики

Первинна медична допомога.

Щодо цього напрямку вже був сформульований прямий запит МОЗ на інформатизацію – настільки унікальне явище, що варто ставитися до цього з повагою; та, що ще більш важливо і унікально – вже сформована команда, яка веде роботу. Тому вважатимемо, що важливість MVP eHealth в цій Стратегії не обговорюється. Але варто сформулювати перспективи її розвитку, використання та спільного функціонування із тими наборами даних, які розглядалися в попередньому розділі (звичайно ж, з часом вони повністю увійдуть до eHealth в якості загальнодержавної EHR, і там будуть вирішуватися всі ті завдання, які я намагався розпараллелити вище; це чудово і невідворотно в глобальному плані, але варто зазначити, що більшість читачів цього документа до того часу не доживе).

Прагматична середньострокова перспектива – це те, що зараз описано в MVP eHealth (формування загальнонаціональних реєстрів пацієнтів, ЗОЗ та лікарів; облік контрактів «лікар-пацієнт» із метою прямої капітації), і дай нам Боже насолоджуватися його повноцінним функціонуванням через ті самі вищезгадані 3 роки (пам‘ятаємо про нашого «останнього верблюда»!). Тобто – більш-менш синхронізовано із запровадженням «персоніфікованої статистики» там, де це вдасться.

Щодо питання обліку медичних втручань та звернень пацієнтів до первинної ланки – бачу можливими два підходи:

1) «Оптимістичний» (втім, не певен, що це вдалий термін): облік всіх звернень та втручань первинної ланки в обсязі ICPC-2 ведеться в режимі онлайн, через АРІ, центральною компонентою eHealth. «Статистика», звичайно ж, в такому разі отримується безпосередньо із eHealth, без проміжних наборів даних, і максимально «персоніфікована». Боюся, що зараз думки МОЗ крутяться саме в цьому напрямку.
Можна, я не буду в цьому короткому тексті описувати всі ризики такого підходу?…

2) Реалістичний: див сценарій, описаний в розділі “З чого почати”, тобто «Персоніфікована статистика» – стат.форма для аналізу звернень та захворюваності (мабуть, замість недолугої та еклектичної форми 12-здоров), та зобов‘язання ЗОЗів та регіональних структурних підрозділів щодо її надання, відповідальність за достовірність наданої інформації; акцент на локальні МІСи; впровадження ICPC-2 та minimum data set для первинки. Дещо, наскільки мені відомо, в цьому напрямку вже робиться (не знаю, наскільки адекватно, та чи не мається при цьому на увазі попередній варіант). Звичайно ж, адекватні МІСи інтегруватимуть завдання підтримки вищенаведених форматів та вимог із «реєстрацією пацієнтів та лікарів в eHealth через АРІ», але припускаю тимчасове співіснування локальних МІСів а-ля «Робоче місце лікаря первинної ланки», із підтримкою основних робочих процесів (будете сміятися – вони вже є в ряді місць, аж до регіональних реєстрів пацієнтів!), та малофункціональних «eHealth – реєструвалок», які зараз з‘являються. Дані, отримані шляхом «персоніфікованої статистики», взаємно веріфікуватимуться із наповненням центральної MVP-компоненти eHealth (блаженні ті ЗОЗи, які одразу встановили адекватні МІСи!), але це будуть різні набори даних принаймні через 3-5 років ще так точно, і використання їх буде різним. eHealth – онлайн-ведення, основа капітації; «персоніфікована статистика» – вертикальна передача знизу вгору в електронному вигляді, обсяг ширший, ніж у MVP, основні принципи та організація даних відповідають ICPC-2. Поточне онлайн-ведення на даному етапі не бажане, інакше «центральній компоненті eHealth» доведеться брати на себе занадто багато, а варіативність процесів та обсягів даних, що підтримується різними МІСами, буде втрачена.

NB! Суттєвим і наразі не закритим питанням для ведення центральної компоненти eHealth бачу видалення (вибуття, смерть) пацієнтів. Якщо процеси внесення когось до системи – вже пророблені та описані, і навіть зміна сімейного лікаря в eHealth передбачена, то із вибуттям наразі все туманно. Просте питання: хто, в який момент, на підставі якого документа видаляє умовно померлу Марфу Петрівну із поточного переліку пацієнтів сімейного лікаря, за яких він отримує виплати від НСЗУ? Це один із аргументів щодо «реєстру смертей» як чи не першого, що потрібно робити, і із чим доведеться взаємодіяти. 

Взаємодія «децентралізованих» наборів даних між собою та центральною компонентою eHealth.

Питання має два аспекти: технічний та організаційний.

Технічний аспект мене не дуже турбує, оскільки ця задача давно вирішувалася і вирішується на рівні, достатньому для більшості застосувань, за допомогою технологій Record Linkage (я сам робив це на багатотисячних масивах «брудних даних» своїми руками ще в минулому тисячоріччі; детальніше колись писав тут: https://www.facebook.com/groups/349924738511445/permalink/421657711338147/ Але, мабуть, варто буде повернутися до цього). Будь-які додаткові централізовані ідентифікатори (Master Patient Index та Med-ID на його основі) звичайно ж, значно підвищать надійність ідентифікації, але не є обов‘язковими умовами для початку роботи та збору даних. Ідентифікатор пацієнта в MVP eHealth, за наявності, може стати обов‘язковим елементом мінімальних наборів даних «персоніфікованої статистики» і ще полегшить спільне опрацювання даних. Ще краще було б для цього використовувати давно запроваджений 10-значний ІД-код податкової, але із його використанням, наскільки я знаю, є певні юридичні проблеми (крім того, він все одно не забезпечує 100% покриття населення та 100% унікальної ідентифікації).

Остаточне вирішення питання 100% надійної ідентифікації пацієнтів виходить далеко за межі системи охорони здоров‘я. Загальнодержавні ініціативи та повідомлення часто протирічать одне одному (X-Road? Демографічний реєстр?) і в будь-якому разі відтерміновують нас на 5 років мінімум, після чого все одно доведеться все переробляти. Тому зараз пропоную взагалі не паритися цим питанням, відповідно до прагматичних принціпів цієї Стратегії.

Організаційна частина питання викликає в мене значно менший оптимізм. Опрацювання наборів даних різних джерел, їх інтеграція, той же самий record linkage, отримання індикаторів якості, навчання, розвиток – все це робиться в розвинених країнах на центральному рівні. Наприклад, в Канаді цим займається Canadian Institute of Health Information (CIHI) – потужна організація, із штатом, наскільки я пам‘ятаю, за 700 осіб. В інших країнах ситуація аналогічна. Тобто, необхідна державна структура із повноваженнями щодо збору та обробки таких даних.

В Україні, як відомо, досі триває епопея із отриманням статусу Проектним офісом eHealth, маємо негативний досвід із функціонуванням відповідних державних підприємств (наприклад, горезвісне ДП Центр електронної охорони здоров‘я). Центр медичної статистики МОЗ, який мав би здійснювати лідерство хоча б в тому, що стосується напрямку «Персоніфікація статистики», також демонструє здебільшого інституційну неспроможність в цих питаннях. Тим небезпечніша тенденція до «підняття планки» та завищених очікувань в цій сфері. Це як преферанс. Необхідно оцінити наявні карти, та правильно замовити гру. Мене вчили, що краще 7 як 8 –ніж 9 без 1.

За окремими напрямками та службами (див. «Персоніфікація статистики») – шанси трохи більші (особливо, якщо вони прочитають цю «Стратегію» та розумітимуть, куди рухатися і як). Частину координації та організаційної роботи можуть взяти на себе Центр громадського здоров‘я, профільні ДП, або провідні галузеві інститути. Втім, звичайно ж, там також не все просто.

Приклад: Національний канцер-реєстр України (http://ncru.inf.ua/ – приблизно те, що малося на увазі під «Персоніфікацією статистики» в сфері онкології; з 2002 р. охоплені всі онкологічні заклади, ведеться електронна реєстрація всіх випадків злоякісних новоутворень в Україні, в базі даних більше 4 млн. осіб, 150 тис. нових випадків реєструється щороку…) Вся центральна ланка НКРУ, що здійснює поточне ведення та модернізацію програмного забезпечення, супровід регіональних користувачів, контроль якості та обробку даних, науку, підготовку бюлетенів – це наразі 3 особи, з них одна на повну «ставку», та ще 2 – за сумісництвом (по пів-ставки «науковців»). Тому дуже багато із того, що може робитися, що повинно робитися, більше того – ми знаємо як його робити, та готові це робити – просто зараз не робиться («мінімальні штати», які я свого часу обраховував для мінімального обсягу поточної роботи центральної ланки канцер-реєстру – це 10-12 повністю зайнятих осіб відповідної кваліфікації – аналітика, епідеміологія, обробка даних (звичайно ж, таких людей важко знайти, виходячи із ганебних «ставок згідно штатного розпису НДІ»). Що цікаво – із деякою періодичністю на горизонті з‘являються якісь космічні «гранти» та «кошти» на «модернізацію програмного забезпечення», але ніяких шансів на повноцінну кадрову комплектацію Національного канцер-реєстру ці движі не несуть.

Втім, чого це я переймаюся деталями?… Це ж Стратегія! Напишемо так: Мають бути в повному обсязі вирішені питання організаційного та кадрового забезпечення як центральної компоненти, так і окремих напрямків впровадження електронної охорони здоров‘я. А як – хай паряться ті, кому цю Стратегію реалізовувати (до речі, а хто це?…)

Electronic Health Records.

EHR – це чудовий та перспективний напрямок розвитку електронної охорони здоров‘я. Нажаль, не для нас (в найближчій перспективі). Принаймні, на централізованому державному рівні в осяжному майбутньому це нереально, тому не буде розглядатися в цій прагматичній Стратегії. Втім, якщо хтось хоче над цим працювати – всіляко підтримую, але вважаю необхідним, щоб це робилося на його власні гроші, або на кошти недержавних інвесторів.
Інколи в якості аргументу для запровадження централізованої EHR на державному рівні наводяться аргументи, які, в цілому, зводяться до необхідності забезпечення доступу лікарів та пацієнтів до медичної інформації тоді і там, де це потрібно. На побутовому рівні це вже може вирішуватися силами небайдужого пацієнта, шляхом зберігання на флешці або GOOGLE-диску сканів відповідних медичних документів (без залучення державних інвестицій), а на державному рівні – впровадженням ефективного документообігу (в тому числі електронного). Використовувати для вирішення цієї проблеми EHR – звучить в наших умовах приблизно як обговорення проекту гіперлупа на Троєщину.

Першими корисними кроками, які варто розглянути на перспективу, та які, дійсно, мають здійснюватися на державному рівні – є локалізація в Україні SNOMED CT, а також прийняття міжнародних стандартів ISO в сфері EHR (десь точно були, але вже лінь гуглити).

Тих, хто заведе розмову про EHR в Україні до виконання цих умов – пропоную банити.

Електронний документообмін.

Формати для електронного документообміну прямо випливають із деяких minimum data sets, які мають бути сворені в рамках “персоналізації статистики”, а також потребують формалізації та представлення у вигляді інформаційного стандарту деяких чинних форм медичної документації (Виписка із медичної карти амбулаторного, (стаціонарного) хворого – ф. 027/o; Консультативний висновок спеціаліста – ф.028/о, та ін.) Обов‘язкова частина функціоналу МІС – це генерація та прийом таких форм в електронному вигляді згідно з визначеними стандартами.

Прикрою особливістю системи охорони здоров‘я України є те, що наразі взагалі відсутній документообмін, орієнтований на первинну ланку (навіть паперовий!). Коли за часів СРСР проектувалася система медичного документообороту, такого поняття, як сімейний лікар, ще не було (а останнім часом тайни створення дієздатних систем документообігу чомусь виявилися втраченими). Тому інформаційні потоки первинки (те, що сімейний лікар має знати про стан здоров‘я свого пацієнта) доведеться формувати з нуля.

Тепер плавно повертаємося до MVP eHealth, головною перевагою якого в якості «універсальної шини обміну медичними даними» є те, що він вже створюється, міститиме ідентифікацію пацієнта, та, з великою ймовірністю, працюватиме в осяжному минулому. Можливість ідентифікувати пацієнта (за ІД, або за набором характеристик MPI) та його сімейного лікаря дає можливість направити ці потоки через АРІ MVP eHealth. Навіть якщо на перших порах або за відсутності інтероперабельності ці електронні документи будуть тупими сканами паперових документів в форматі PDF – це вже буде безцінно з точки зору доходження медичної інформації до конкретного сімейного лікаря.

Створення системи електронного документообігу через АРІ MVP eHealth (не тільки первинної ланки, але й ЗОЗ, що надають спеціалізовану медичну допомогу, а також галузевих реєстрів) можна вважати реальним в середньостроковій перспективі (на відміну від утопічних EHR). Втім, ящо те, що «прилипне» до пацієнтського запису на центральному рівні в процесі такого обміну, МОЗ назве “централізованою загальнодержавною EHR” – я не здивуюся).

Захист персональних даних.

Звичайно ж , не можна в нашій Стратегії оминути таке важливе питання, яке так турбує всіх, особливо журналістів.

Так от, Стратегія передбачає надання можливості обробки персональних даних пацієнта (звичайно ж, за його згоди – яку він надає народившись в нашій країні або вперше свідомо звернувшись за медичною допомогою), в інтересах суспільної охорони здоров‘я, без завдання шкоди пацієнту внаслідок такої обробки, з метою забезпечення права пацієнта на якісну медичну допомогу. Така обробка буде здійснюватися виключно посадовими особами відповідних установ, які несуть за це відповідальність.

Захист інформації буде здійснюватися в тій мірі, що забезпечує максимальний захист інтересів пацієнта (враховуючи те, що мені не відомо, щоб хтось помер або зазнав значної шкоди внаслідок недостатньо захищених персональних даних, але десятки пацієнтів щодня вмирають внаслідок відсутності ефективних механізмів моніторингу якості медичної допомоги).

Може,недипломатично висловлююся, але по суті так. Бо задрало вже. Надмірний «захист» персональних даних вбиває людей, перешкоджаючи створенню систем моніторингу та управління якістю медичної допомоги. Такий захист в ряді випадків є приводом для відмови від створення систем збору та обробки персональних даних, або ж призводить до збільшення вартості, та, відповідно, зменшення доступності відповідних технічних рішень, а також тиску на розробників та користувачів через недолугі вимоги КСЗІ. Колись я вже писав про це більш розлого: https://www.facebook.com/groups/349924738511445/permalink/529053680598549/
Отака от вийшла Cтратегія… І картинок щось замало вийшло. Ну, ось іще, приведу орієнтовну Схему впровадження:  
 

Запорука успіху – спільні та координовані зусилля всіх зацікавлених сторін

 
PS. Взагалі-то я не дуже позитивно ставлюся до цього концептуального жанру (пруф тут: https://www.facebook.com/groups/349924738511445/permalink/454369748066943/ ), але все ж таки, як міг, спробував накатать. Не сприймайте занадто серйозно! Гарного всім вечора!
 
 
Читати докладніше:
Моя Стратегія eHealth